Країною прокотилися відставки ключових осіб, пов’язані з результатами президентських виборів. Ті, хто яро підтримував політичний курс Петра Порошенка відмовилися продовжувати свою роботу за каденції нового президента.
Першим полишив посаду голова Львівської ОДА Олег Синютка. Крім нього, звільнилися ще голови Миколаївської та Закарпатської областей.
За власним бажанням, аби не зрадити своїм принципам, бо підтримували на виборах Президента іншого.
У Білій Церкві вже активно обговорюють те, чи збирається у відставку головний «агітатор Порошенка» - Геннадій Дикий.
Нагадаємо, що під час виборів кілька інцидентів було пов’язано з незаконною агітацією чинного міського голови за поки що діючого Президента України.
Вперше, Геннадій Дикий заявив про свою політичну позицію у листівках, які з’явилися по місту.
«Шановні білоцерківці! Кандидатів багато, Президент один! Закликаю Вас підтримати на пост Президента України Порошенка Петра Олексійовича! Ваш міський голова Геннадій Дикий».
Детальніше про ситуацію можна прочитати тут.
Щоправда, згодом мер спростував свою причетність до даної агітаційної продукції. У штабі Порошенка заявили, що такої листівки не реєстрували і про її походження можуть лише здогадуватися.
Всі приклади друкованих агітаційних матеріалів кандидатів у президенти подаються до ЦВК, тож, логічно припустити, що якщо вона не була зареєстрована на центральному рівні – це ініціатива місцевих політиків. Складно уявити, що друк подібних матеріалів є вигідним комусь, окрім самого міського голови.
Чи можна вважати випадковістю той факт, що ці події розгортаються одразу після того, як член демократичної опозиції та партійний лідер «Самопомочі» Андрій Садовий знімає свою кандидатуру з президентських перегонів.
Згодом, - друга хвиля агітації. Вже офіційно, від штабу Порошенка починають розносити конверти. В них план перспективного розвитку Білої Церкви, де зазначається, що нова стратегія міста є заслугою міського голови за підтримки Петра Порошенка. Мапу Білої Церкви, вкладену в конверт, прикрашає фото Геннадія Дикого.
Реакція білоцерківців очікувано була неоднозначною. Знайомі з законом містяни обурилися з приводу того, що мер не має право агітувати. Більш емоційні – порівняли Геннадія Дикого зі щуром, що біжить з «не рейтингового» і «не прохідного» корабля цієї передвиборчої гонки.
Мер обрав стратегію ігнорування та у коментарях журналістам відмовив.
Втім, незабаром, до політичної агітації за діючого президента долучилася дружина міського голови – Олена Дика. Вона навіть змінила фото профілю у соціальний мережі Фейсбук на забрендоване під стилістику кампанії Петра Порошенка.
Окрім того, нам стало відомо, хто керував кампанією гаранта в Білій Церкві.
Штабом Порошенка в нашому місті завідував директор «Росави» Олександр Даліба. Куратором округу від команди Порошенка виступав член партії «Народний Фронт» і народний депутат України Хвіча Мепарішвілі. Обидві фігури є досить відомими білоцерківцям і обидві фігури тісно пов’язані з мером Геннадієм Диким.
Якщо враховувати пряму причетність найбільшого оточення міського голови до агітації за Петра Порошенка та його особисту в цьому зацікавленість, то сумнівів майже не залишається. Геннадій Дикий був залучений до реалізації кампанії гаранта в Білій Церкві!
Жодних сумнівів не мають і однопартійці мера. Вони засудили його відверто агітаційні дії на виборах президента і назвали їх не лише незаконними, а й аморальними. Колеги звинуватили Геннадія Дикого у зраді своїй партії. Депутат міськради із фракції «Самопоміч» Дмитро Поліщук навіть закликав мера привселюдно визнати або спростувати перехід до партії діючого Президента.
Експерти прогнозують, що такі дії міського голови дійсно можуть свідчити про його намір балотуватися на парламентських виборах від блоку Петра Порошенка «Солідарність».
Втім, якщо це дійсно так, то відповідно до результатів Президентської гонки, ставка Дикого має ризик не виправдати покладені на неї очікування. Наразі, ми можемо лише здогадуватися про розгортання жовтневих виборчих перегонів.
Місцеві депутати натякають, що Геннадій Дикий до виборів може знову змінити політичний курс і, відповідно, політичну силу. Мовляв, мета виправдовує засоби її досягнення, а коли мета – влада і впливовість, можна і змінити політичні табори. Та чи коштує це все зіпсованої репутації?